На українську Масницю птиці обертаються до гнізда, а чоловік – до жінки

На українську Масницю птиці обертаються до гнізда, а чоловік – до жінки

Останнім часом широко відзначається Масляна з млинцями — так звані «Проводи зими», що є характерним для росіян. Українці ж віддавна відзначали це свято по-іншому і мало воно назву Колодій.

Колодій (Масниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя) — тиждень перед початком Великого посту, який не має визначеної дати, бо залежить від дати Великодня кожного року. Після зимових м’ясниць перед Великим постом набирало сили обмеження скоромних страв. За звичаєм, цього тижня вже відмовлялися від м’ясної їжі, проте наставало справжнє свято молочних продуктів, що й дало назву цим дням. Не їли ні м’яса, ні сала, ні навіть жирів тваринного походження, лише яйця, без яких не обходилося тісто для випічки, млинців і вареників.

Серед традиційних українських обрядів, котрі вже одійшли в минувшину, особливе місце належить унікальному, як за формою дійств, так і символікою звичаю, що відомий під назвою «Волочити колодку». Вперше цей термін увійшов до писемних джерел чотири з лишком сторіччя тому, хоч на думку багатьох дослідників, він сягає своїм корінням у дохристиянські часи, можливо, навіть до матріархату, оскільки в ньому чітко простежуються елементи глибинних вірувань — «законодавцями колодок» були не чоловіки, а жіноцтво.

Відтак на хлопців, котрі не встигли оженитися, чекала «жіноча кара» — Колодій. У давніші часи цей обряд тривав протягом тижня. Кожен день мав свої «іменні наклички». В понеділок «колодка народилась», у вівторок «хрестилася», середу — «похрестини», в четвер — «помирала», в п’ятницю її «хоронили», а в суботу — «оплакували». Відтак, вважається ‚що в «неділю, останній день Масниці, молодь «волочить колодку». Жінки йдуть по домівках і прив’язують дівчатам та хлопцям невелику паличку до ноги, як кару за те, що не взяли шлюб в останній м’ясоїд. За звичаєм, той, кому присуджено таку кару, не мав права знімати «колодки» доти, доки не відкупиться, цебто не поставить могорич.

Як правило, такі обрядодії пов’язані з виховним аспектом, адже в давнину скріпленню нової родини та вихованню дітей приділялась особлива увага; це був непорушний закон, своєрідний культ подружнього життя. І хоч дійство Колодія носило жартівливий характер, усе ж за ним стояла глибока мораль.

Був такий звичай «колодки»: коли в селі з’являлося позашлюбне дитя, хоч це було в Україні рідкісне явище, жінки дізнавалися, хто батько немовляти; на Колодія молодиці йшли до такого парубка, брали його силоміць із собою, а на руки клали сповиту «колодку», проходили всім селом і завертали у двір покритки. Тут чіпляли до ноги колодку, заставляли його вклонитися знедоленій дівчині та поцілувати дитя. Колодку нарубок міг зняти лише другого дня, але перед цим відкупитись у жінок та зробити подарунок дитині, чи дати бодай невеличку суму грошей.

Термін «колодка» перейшов від молодіжних гуль — «на колоди». Традиційно в Україні молодь, а почасти й дорослі, збиралися за теплої погоди на колодах. На них проводили розваги, знайомились одне з одним, налагоджували інтимні та громадські справи. Місце — а це переважно було складоване дерево біля осель— віддавна називали «на колоди». Піти «на колоди» означало збиратися до гурту. Громадських осередків, на зразок сучасних клубів, не було: осінньо-зимове дозвілля проводили в спеціально найнятій оселі — вечорницях. Але як тільки тепліло на вулиці, всі збиралися «на колодах».

Отже, Колодій був покровителем подружнього життя, який освячував шлюбом дозрілу молодь і карав тих, хто легковажив із влаштуванням нової родини. Вибраний термін покарань — Масниці — також не випадок, оскільки селяни вважали, що найкраща пора народження дітей — зима: в цей перепочинковий період одужували породіллі, трохи підростали діти, щоб, як почнуться польові роботи, можна було брати в них участь. Відтак скріплення шлюбу на Масниці давало змогу народжувати дітей у грудні-січні. З цього приводу побутувало відоме прислів’я: «На Обретения (9.IІІ) птиці обертаються до гнізда, а чоловік до жінки».

Під час Масниці українці готувались до найдовшого і найсуворішого з усіх постів – Великоднього, а тому казали: “Масниця, Масниця, яка ти мала! Якби ж тебе сім неділь, а Посту – одна!”

Написано Народна Україна

Загрузка...

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *